#ісландія
"Це не просто підсумки подорожі. Це — реальні висновки, зроблені між льодовиками, зйомками і зустрічами з "злими жінками у віці". Про внутрішню силу, контент, комфорт, виживання в системі — і трохи про палку. Бо можеш хоч голою бігати навколо машини — більшості буде байдуже. Але є ті, хто й палицею не проти пр#п#зд#т# - і відчути себе трохи краще. Привіт, злі жінки у віці."
By Meliuk
"Записки з краю землі"
#Навчитись продавати повітря
Ця подорож дала мені багато. Не тільки величні краєвиди чи відчуття свободи, а й чіткі, навіть жорсткі усвідомлення про себе, людей і світ довкола.
Я зрозуміла, що щоб заробляти, не обов’язково вигадувати щось нове. Усе, що потрібно, часто вже є — просто потрібно навчитися побачити цінність у тому, що в тебе під ногами, і вміти це продати.
Я побачила, як навіть щось дивне, неправильне, незручне — може стати ексклюзивом, який всі хочуть спробувати. Питання не в тому, що це — а як ти це подаєш.
Skógafoss
#Коли “ні” — це магніт
Так само і з характером: не варто всім усе дозволяти. Якщо ти цікава — люди тягнуться до тебе навіть тоді, коли чують “ні”. Бути з характером — це не про грубість, а про межі. І про повагу — передусім до себе.
#Або ти в системі, або під нею.
Третього не дано. Третє — утопія
Я вперше так чітко побачила, що світ — це система. Є правила, за якими живуть і заробляють люди. І якщо ти в них не вписуєшся — опиняєшся на узбіччі. Тут усе просто: або ти частина гри, або — відкинута на маргінес.
Я також усвідомила, наскільки люди — хижаки. Постійно на полюванні. На слабших, на невпевнених, на тих, хто сумнівається. Іноді треба вміти відбиватися. А іноді — першою нападати. А краще — бути поза досяжністю для нападів.
#Все "типу" законно. Але смердить
Брехня — частина гри. Особливо в продажах. І це реальність, яку варто прийняти. Обдурити туриста — тут ледь не норма. Ніхто за це не відповідає, бо все “типу законно”.
#Тварина — не експонат
Тварини мають жити на волі. Там їм місце. Я проти зоопарків, дельфінаріїв, акваріумів та інших форм утримування диких тварин. Клітка ніколи не буде домом, яким би красивим її не робили.
#Мій клаптик тиші
Ісландія наштовхнула мене на виразну думку про початок планування свого затишного куточку у цьому жорстокому світі. Я розпочну планувати свій будиночок, а там, може, через якийсь час і знайдеться шматок землі, щоб збудувати його. Не знаю, коли і як, але я переконана, що у мене має бути власне місце у цьому світі.
***
Ця подорож також допомогла мені зрозуміти — який одяг справді мій. Не той, що “для кадру”, а той, у якому тепло, зручно й затишно. Я побачила, що комфорт і якість — ключ до приємної мандрівки. Деякі речі здатні зробити день особливим. Наступного разу я вже знатиму точно, що взяти з собою. І буду готова на 100%.
#Звичка не ховатися
Я помітила, що зйомка більше не викликає в мені опору. Я звикла до камери. І з кожним записом стаю впевненішою. Це — теж прогрес. Бо звичка бути видимою — це теж частина сили.
І зараз я вже краще відчуваю, що саме варто знімати, а що — ні. Де потрібно висловитися, підняти тему, зафіксувати момент — а де достатньо просто прожити. Це теж ознака мого росту. Як контент-мейкерки. І загалом — як професіоналки своєї справи.
***
Подорожі змінюють. І я це відчула. Вони не тільки відкривають нове, а й допомагають зупинитися, поглянути навколо, почути себе. Я стала спокійнішою і глибшою.
Seljalandsfoss
#Привіт, злі жінки у віці
Я зрозуміла: людям здебільшого байдуже. Можеш хоч на голові стояти, хоч співати гімн голою під дощем — більшість не зверне уваги. Вони у своєму світі. Але є ще одна категорія. Я називаю їх — злі жінки у віці.
Це не про вік як вік. Це про тип поведінки. Вони, здається, тільки й чекають моменту, щоб зіпсувати комусь настрій. Штовхаються, перекривають кадри, намагаються вихопити щось із рук у крамницях, стають прямо на твоєму шляху. І отримують щире задоволення, коли можуть назвати тебе "порушницею правил".
І не треба мені казати, що: "це випадково, бо це ж Ісландія, там багато туристів" — я вмію розрізняти, коли щось робиться навмисно. У певні моменти я реально відчувала: якби нікого не було навколо, вони б могли не вагаючись пр#п#зд#т# палицею. Просто щоб побачити, як тобі боляче. І від цього їм стало б легше, запевняю вас.
Чому так? Може, заздрять молодості? Може, шкодують про вибір, який зробили в житті. Може, у шлюбі не склалося. Може, менопауза. А може — просто їх давно вже з’їла злість і порожнеча.
Але знаєте що? Це не про мене. І не про вас. Це — про них.
Тож, дівчата, якщо ви стикаєтесь із такими — скоріше "бабами", а не жінками — не беріть це на свій рахунок. Це не ви “не такі”. Це в них із кукухою не все гаразд. Мені щиро шкода тих, хто мусить жити поруч із ними.
Я раніше думала, що на відпочинок їздять щасливі, усміхнені люди. Але ні. О, дуже ні.
📹 P.S. Хочеш побачити Ісландію моїми очима?
Зовсім скоро на моєму https://www.youtube.com/@НаВалізахІзЛожкою
нові відео: водоспади, чорні пляжі, вулкани, лавові поля, айсберги й давні легенди.
Підписуйся, щоб не проґавити найцікавіше 💙
червень 2025
By Meliuk
